Українські хоругви в найбільшій битві Середньовіччя при Грюнвальді
15 липня 1410 років поблизу села під назвою "зелений ліс" у Прусії відбувалася одна з найбільших воєнних баталій Середньовіччя – славетна Грюнвальдська, вона ж Жальгіріська або Танненберзька битва об'єднаних військ Королівства Польського та Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти лицарів-хрестоносців Німецького ордену.
У складі військ ВКЛ на чолі з князем Вітаутасом Великим битву прийняли Київська, Пінська, Гродненська, Брестська, Волковиська, Дрогичинська, Мельницька, Стародубська, вірогідно також Луцька, Володимирська, Новгород-Сіверська хоругви Полісся, полки з Галичини, Поділля, земель сучасної Литви, Білорусі та Росії.
Перемога під Грюнвальдом мала величезне значення в усій подальшій історії Центральної та Східної Європи…
Битва під Грюнвальдом знаменувала собою завершення цілої ери в європейській історії – експансії на схід лицарів-хрестоносців, відомої своїм девізом Drang nach Osten ("Натиск на Схід").
Протягом 12-14 століть лицарі Західної Європи й, зокрема, Тевтонський орден (правильніше Німецький орден, Deutscher Orden) та пізніше його відділення - Лівонський орден (точніше Орден братів меча, Schwertbr?derorden)- невпинно рухалися з Німеччини уздовж східного узбережжя Балтійського моря.
У ніч з 23 на 24 червня молодь весело гуляє своє найяскравіше традиційне свято - чарівну Купальську ніч, вона ж Купайло, що в християнському календарі суміщене з Різдвом Св. Івана Предтечі.